Мова кохання: українські вірші для весільних обітниць

Українська мова напрочуд мелодійна. Недарма її називають солов’їною :) Саме тому слова кохання нею звучать якось особливо щиро та зворушливо. YesYes підготував для тебе підбірку цитат та віршів українських письменників про кохання, які підійдуть як для весільних обітниць, так і для особливих зізнань.   

Цитати українських письменників про кохання

Така любов буває раз в ніколи... (Ліна Костенко)

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. (Ліна Костенко)

Прийшла любов непрохана й неждана – ну як мені за нею не піти? (Василь Симоненко)

Кохання не в тому короткохвилинному вибухові шаленої пристрасті, що здатна на якусь мить затьмарити розум. Ні, це щось інше. В ньому джерело крилатої мрії, глибокої пошани, безкорисливої відданості... (Ярослав Гримайло)

Кохання не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини. (Іван Франко)

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. (Ліна Костенко)

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. (Володимир Сосюра)

Доки на світі будуть закохані, журитися нічого (Олесь Гончар)

Кохання не в тому короткохвилинному вибухові шаленої пристрасті, що здатна на якусь мить затьмарити розум. Ні, це щось інше. В ньому джерело крилатої мрії, глибокої пошани, безкорисливої відданості... (Ярослав Гримайло)

Нащо те кохання у світі? А коли серце кохає — як не кохати?
Який прибуток з тих любощів, — Не знаю, тільки ніхто не залишить свого кохання... Чи ж варті? Гірко даремно кохати, гірко даремно дожидати, а ще гірше не кохати й не дожидати. (Марко Вовчок)

Володимир Сосюра, "Марії"

Якби зібрати з неба всі зірки

і всі сонця з усіх небес на світі, –

моя любов горітиме яркіш

за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,

що вітер їх під зорями колише, –

моя любов пахтітиме міцніше

над квіти всі, крізь років вічний лет.

Ліна Костенко, "Спини мене"

спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум'ям згорю.

Юрій Іздрик, "Молитва"

коли повертається світ спиною

і знов поміж нами відстань і стіни

говори зі мною

говори зі мною

хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною

і вже розгораються перші битви

говори зі мною

говори зі мною

бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв

і прошу тебе тихо незграбно несміло:

говори зі мною

говори зі мною

і нехай твоє слово станеться тілом

Юрій Іздрик, "Інший" (фрагмент)

людина сама нічого не може

людині завжди потрібен інший

на кого можна себе помножити

для кого варто писати вірші

Юрій Іздрик, "Коли дійдеш до краю..."

коли дійдеш до краю і ступиш за край і поглине пітьма з головою

лиш одне загадай –

щоб сказала вона:

"ти не бійся

я разом з тобою"

коли загнаний в кут коли губиш маршрут і здаєшся практично без бою

порятує оце: "я з тобою

я тут

ти не бійся

я тут

я з тобою"

коли відчай і сумніви втома і страх напророчать тобі параною

ворухнуться

беззвучнo її уста:

"все нормально

я тут

я з тобою"

Володимир Сосюра, "Мені ти приснилась давно"

Мені ти приснилась давно,

ввійшла ти у думи мої.

Я море люблю, бо воно

нагадує очі твої.

Розкрив я до сонця вікно

й дивлюсь крізь проміння рої…

Я небо люблю, бо воно

нагадує очі твої.

І радісні квіти весни,

коли у садах солов’ї,

люблю я фіалки — вони

нагадують очі твої.

Сергій Жадан, "Ти так давно не голився" (фрагмент)

Ніхто не знає, як працює любов,

З яких рухів вона народжується, з яких розмов,

З якої виймається радості, з якої вини,

Але вона працює, спробуй її зупини.

Андрій Любка, "Ми дихаємо одним повітрям" (фрагмент)

Будь зі мною, народжуй мені, дряпай мені спину,

Чекай мене ввечері, розповідай смішні історії,

Клади на мене ногу під час сну, читай мої вірші першою,

Просто будь щасливою разом зі мною.

Ми з тобою неймовірно рідні, бо

Дихаємо одним повітрям.

Я кохаю тебе.

Василь Симоненко, "Любов"

Дзвенять німою тугою ліси, 

Коли їх ніч тремтлива обнімає 

І від очей у ревності ховає 

Принади їх первісної краси. 

Бринять живою радістю ліси, 

Як ранок спалахне на небокраї, 

Як сонце огняне завісу піднімає 

Із їх первісної і чистої краси. 

Мені здається, – може, я не знаю, – 

Було і буде так у всі часи: 

Любов, як сонце, світу відкриває 

Безмежну велич людської краси. 

І тому світ завжди благословляє 

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Василь Стус, "Тільки тобою білий святиться світ"

Тільки тобою білий святиться світ,

тільки тобою повняться брості віт,

запарувала духом твоїм рілля,

тільки тобою тішиться немовля,

спів калиновий піниться над водою —

тільки тобою, тільки тобою!

Тільки тобою серце кричить моє.

Тільки тобою сили мені стає

далі брести хугою світовою,

тільки Тобою, тільки Тобою.

Ліна Костенко, "Очима ти сказав мені: люблю"

Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю

несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон,

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

Сергій Жадан, "Дерева"

Вночі я не встиг про це сказати.

Ніч — це серця з золотими нервами.

А на ранок виходиш зі своєї казарми —

сонце вгорі і туман між деревами.

Діти його просвічують душами,

основи його — вологі, останні.

Якщо не хочеш про мене думати —

думай про ці дерева в тумані.

Думай про них, коли тобі радісно,

думай, коли тобі хочеться плакати.

Дерева в тумані схожі на радіо —

діляться бідами, діляться планами.

Якщо не хочеш про мене згадувати,

якщо не маєш сили та спокою,

думай про ліс, що стоїть загатою —

міцною, надійною та високою.

Думай про сталеве коріння,

думай про надрізи й крону.

Нехай ця земля, смоляна і осіння,

наповнить теплом ніч твою чорну.

Думай про мокру траву між дюнами,

думай собі, ніби так і треба.

Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,

коли ти думаєш про дерева.

Я знаю, я все це собі переховую

серед туману й огрому нічного.

Немає нічого випадкового.

Немає нічого. Зовсім нічого.